Напередодні Всесвітнього дня поезії ми провели особливий захід – «Поезія, яка веде нас крізь війну». Сьогодні українське слово – це не лише мистецтво, а й форма колективного опору, зброя та ліки для душі.
Під час зустрічі згадали тих, хто зі зброєю в руках захищає нашу землю і водночас творить нову українську літературу, про «Розстріляне відродження» нашого часу – поетів та письменників, чиї життя забрала війна, але чиї вірші – це світло, яке не згасає..
Про що ми дізналися? Про силу «Моє покоління» Павла Вишебаби. Про «фіалки», якими проріс Максим Кривцов. Про «камуфляжну мадонну» Гліба Бабіча. Про проєкт «Недописані», що береже пам’ять про полеглих митців.
Головною подією заходу стала надзвичайна зустріч із Олександром Дербою – талановитим сумським поетом, ветераном війни та людиною неймовірної сили духу.
Олександр – приклад того, як мужність переплітається з творчістю. Його вірші, народжені крізь досвід війни, – це щира сповідь про побратимство, любов до рідної Сумщини та незламну віру в Перемогу. Кожен рядок, зачитаний автором, пробирав до мурашок, змушуючи кожного замислитися про справжні цінності.
Під час зустрічі слухали авторське читання поезій, які вже стали частиною сучасної історії нашого краю. Спілкувалися про те, де шукати натхнення у важкі часи та як слово допомагає вистояти. Дякували пану Олександру та всім захисникам за можливість збиратися та розвивати українську культуру.
Поезія Олександра Дерби – це голос сучасної Сумщини: незламної, гордої та вільної. Дякуємо всім, хто долучився до нашої події! Читайте українське, надихайтеся та вірте в нашу Перемогу!
