Як витягти дитину зі смартфона та утримати в реальності?
Гаджети, зависання в віртуальності, слабкий контакт з реальним життям – щоденна реальність наших дітлахів. Один зі способів витягти дітей зі смартфона та не дати перетворись на смартфоно-зомбі 🤖 – це створення такого собі майндфулнес-середовища, простору, який заземлятиме і вертатиме в тут-і-тепер, активуючи усі органи чуттів.
1. ☑️Тіште очі. Зробіть так, щоб в кімнаті, квартирі, будинку було багато природнього світла та приємних кольорів. Розшторте вікна, наповність простір приємними оку кольорами та формами. Нехай це буде чудернацький торшер або картина, або якась творчіть самої дитини. Власне дизайн, декор та інтер’єрні дрібниці – речі, які придумані недарма. Єдине що, пам’ятайте про міру та уникайте захламічення простору.
2. ✅Захоплюйте слух. Доброзичлива розмова, наспівування, шум вітру чи дощу, потріскування каміну, – це живі звуки, які вертають і тримають нас в реальності. А фонова телевізорна тріскотня, шум вуличного трафіку чи пікання повідомлень у месенджері – навпаки вибивають з контакту.
4. ☑️Даруйте приємність доторку. Обнімайтесь, цілуйтесь, бавтесь в контактні ігри, даруйте іграшки та одяг приємний на доторк. Розчісуйте волосся, масажуйте спинку – даруйте дітям радість контакту – це те, чого немає в віртуальності.
5. ✅Бавте різними смаками. Пропонуйте смачне. Вчіть смакувати їжею та розрізняти смаки, називати і порівнювати їх. Не змушуйте ковтати, “жувати швидче”, “не спати над тарілкою”… Нехай діти розсмаковують, насолоджуються, бавляться, тримають у роті. Зрештою – це і є дегустувати, і саме так розвивається гарний смак, здатність відчувати потребу в їжі, розуміти її якість та бути в контакті з реальністю.
6. ☑️Полоніть цікавими запахами. Любите запах дощу, а морозного повітря, а пам’ятаєте як пахне розтерта в руці м’ята чи кориця в свіжевипечених булочках? Відкрийте для дітей світ запахів, навчіть їх вдихати світ і розрізняти його на запах. Побудуйте ще один місточок з реальною реальністю.
Насправді від смартфонозалежності рятує одне – реальна цікавість реального світу!”
Групи смерті

«Небезпечні квести для дітей», які почали поширюватися в Україні в дитячому середовищі з середини 2016 року. Йдеться насамперед про так звані «смертельні квести», які поширювалися соціальними мережами.

Організатори таких груп вміло підштовхують дітей до непоправного, але вберегти їх від такого кроку можливо. Головне – вчасно розпізнати небезпеку.

Нижче описані ті проблеми підлітків, які найбільш часто стають причиною вступу до «Небезпечних груп». Для дитини це дійсно серйозні проблеми:

• Сварка з друзями. Причому сварка може бути через абсолютні дрібниці.
• Розставання з коханою людиною або його зрада. У підлітковому віці діти впевнені, що перше кохання – це назавжди і ставиться до неї вкрай серйозно.
• Смерть когось з близьких родичів.
• Часте потрапляння дитини в стресові ситуації.
• Складна психологічна обстановка в сім’ї (сварки з батьками, скандали батьків між собою, їх розлучення).
• Затяжний депресивний стан підлітка.
• Проблеми дитини з наркотиками. Як правило, наркотична залежність тягне за собою фінансові проблеми і проблеми з правоохоронними органами.
• Ігрова залежність і залежність від інтернету.
• Насильство в сім’ї. Найчастіше підліток вважає себе винним в тому, що відбувається і боїться розповісти дорослим про те, що відбувається.
• Підліткова вагітність. Вагітність дівчинки підлітка стає приводом для суїциду приблизно в 21% всіх випадків.

Рекомендації батькам, щодо профілактики потрапляння дітей у небезпечні інтернет-спільноти:

1. Станьте для дитини другом.
2. Звертайте увагу, коли прокидається дитина, чи спить вона в ранні години.
3. Як дитина їсть (з апетитом, без апетиту).
4. Приділяйте більшу увагу психологічному стану дитини (запитуйте: «Як твої
справи?», «Ти чимось засмучений(на)?», «Що приємного сталося сьогодні?»).
5. Цікавтеся життям дитини: «Що тобі подобається?», «Розкажи про своїх друзів»,
«Яку ти любиш музику? Я хочу послухати її з тобою» тощо.
6. Стежте за шкірними покривами дитини, відмічаючи наявність пошкоджень.
У разі їх виявлення з’ясовуйте обставини, за яких вони з’явилися. Особливу увагу
звертайте на пошкодження у формі кита, метелика, видряпані букви та слова,
подряпини, опіки (припікання) та іншого роду пошкодження.
7. Намагайтеся заповнити вільний час дитини спортивними або культурними
секціями, домашніми справами, сімейними розвагами, відволікти дитину від
Інтернету.
8. Перевіряйте облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи,
до яких входить акаунт.
9. Беріть участь у спілкуванні у приватних чатах, де спілкується ваша дитина.
10. Звертайте увагу на коло спілкування дитини в реальному житті: хто її друзі, чим
вони займаються тощо.
11. Обов’язково цікавтеся, які фото- та відеофайли є в ґаджетах дитини.
12. Встановіть функцію «батьківський контроль» на всіх ґаджетах дитини і на вході
в мережу Інтернет.

До кого звертатися:

При виявленні таких груп або факту вступу дитини в одну з таких груп потрібно негайно інформувати:

• кіберполіцію (https://www.cybercrime.gov.ua – цілодобово);
• районний відділ поліції (102);
• адміністрацію навчального закладу;
• звертатись за телефонами Національної дитячої «гарячої лінії» – 0 800 500 225 та 116 111 (безкоштовно).

І найголовніше – дружіть з дитиною, цікавтеся її життям і проблемами, щоб у складній ситуації, за допомогою вона прийшла до вас, а не до незнайомих людей в Інтернеті.

Коротенько про сімейні конфлікти

Сімейні конфлікти завжди залишають важкі негативні емоційні наслідки у вигляді психологічного дискомфорту, стресів і депресій.
Останнім часом в українському суспільстві спостерігається значне зростання кількості сімейних конфліктів, часто навіть з повним розривом стосунків. Через розбіжності в оцінках подій, які відбуваються, та політичні вподобання навіть близькі члени родин стають ворогами. У деяких ситуаціях це стало приводом розриву, оскільки причини такої поведінки містяться десь глибше, в невирішених раніше конфліктах. Тому важливим у таких випадках є допомога у переживанні таких подій та інформація про шляхи відновлення родинних зв’язків, медіації, формування толерантного ставлення до інших, навіть протилежних точок зору з дитинства, знаходження способів взаємодії в ситуації дотримання різних поглядів.
Для попередження та вирішення конфліктів:
• зберігайте витримку в будь-якій ситуації;
• вчасно зупиніться, намагайтесь не доводити справи до агресивного чи ворожого загострення;
• дайте можливість людині, з якою спілкуєтесь, повністю висловитися;
• критикуйте не людину, а її думку;
• ілюструйте свою позицію більше аргументами, ніж емоціями;
• всебічно аналізуйте розмови, щоб виявити свої помилки, і знати на майбутнє, як їх уникнути;
• знайдіть у поведінці, бажаннях, прагненнях своїх близьких щось хороше, зосередьтеся на цьому;
• показуйте на власному прикладі дітям, як треба правильно сперечатися;
• не переносьте своє змінене ставлення до близьких дорослих на дітей, підтримуйте з дітьми ті ж стосунки, що й раніше;
• оцініть свій емоційний ресурс у підтриманні стосунків з вороже налаштованими близькими людьми. Якщо зараз це не під силу – відкладіть на час спілкування або уникайте тем, на ґрунті яких відбуваються постійні неконструктивні суперечки;
• зміцнюйте зв’язки, розвивайте теми, які вас зближують.
Як вести діалог із вороже налаштованими співрозмовниками?
1. Не ставити за мету переконати відразу. Ставте за мету можливості спокійно транслювати свою позицію. Вона потім зробить свою справу.
2. Не сприймайте агресію, як спрямовану на вас особисто. Вона – не на вас, а на той образ ворога, який сформувався в їхніх головах. Тому не ображайтеся.
3. Оперуйте спільними цінностями, наприклад, усі погодяться, що мир – кращий за війну. Запитайте, що ми разом можемо для цього зробити. Ви перейдете з позицій, що роз’єднують нас, на позиції співробітництва.